Виховний захід з образотворчого мистецтва для учнів початкової школи

Виховний захід з образотворчого мистецтва

для учнів початкової школи

Тема. «Кольоровий калейдоскоп».

Форма- змагання.

Мета: закріпити знання учнів з кольорознавства, отримані на уроках ОМ, розвивати творчу уяву, пам'ять, виховувати естетичні смаки, любов і прагнення до творчості.

Обладнання: планшети, непрозорі торбинки, мольберти, аркуші паперу, фарби, пензлі, склянки з водою, кольорові картки, кольорові кружечки.

Хід  заходу.

1. Організаційний момент.

 Учасники змагання поділяються на дві команди, підбирають собі назву.Учитель по­відомляє про порядок проведення конкурсу, пояснює принципи його оцінювання.

-      Дорогі діти! У кого вдома є калейдоскоп? Чи подобається вам бавитися цією іграшкою? Тож, сьогодні в нашому змаганні конкурси будуть змінюватися, як у калейдоскопі візерунки. Я сподіваюся, що всі учасники нашого мистецького заходу залишаться задоволеними. Дозвольте мені представити журі сьогоднішніх змагань.

Представляється журі конкур­су (це старшокласни­ки - учні студії мистецтв «Фіалка»).

 А допомагатимуть мені у проведенні змагання ось ці два олівці (хлопчики  в костюмах олівців)

Слова олівців.1. Хоч не всі із вас митцями пензля будуть,

                         Та свої шкільні малюнки, мабуть, не забудуть.

                        Адже коли на душі радість чи туга,

                       Кращого тоді немає аніж пензлик друга.

2.Без слів не можна вірша написати,

Без нот не можна музики заграти,

А у художника є мова –

Це мова фарб, це гамма різнокольорова.

1.Живе своїм життям картина в рамі.

Сумує мовчки, мовчки веселиться.

Художника невтомними руками,

Його душею створена жар-птиця.

2.Нам треба тільки добре придивитись,

Нам треба його задум розпізнати:

Чим захотів художник поділитись

І що хотів нам мовчки розказати.

1.     Тож запрошуємо вас у світ кольору.

2.     Бажаємо успіху!

2. Перш ніж ми розпочнемо наше змагання, я хочу розповісти вам одну легенду про чарівні фарби. Тож вмощуйтесь зручніше і слухайте

                           Легенда про Чарівні фарби.

     Один раз на сто років найдобріший із найдобріших дідів - Дід Мороз - у ніч під Новий рік приносить сім чарівних фарб. Цими фарбами можна намалювати все, що захочеш, і намальоване оживе. Хочеш - малюй череду корів і потім паси їх. Хочеш - малюй па­роплав і пливи на ньому . Або зо­реліт - і лети до зірок. А якщо необхідно тобі намалювати щось простіше, наприклад, стілець, ­будь ласка . Намалюй і сідай на нього. Чарівними фарбами можна намалювати що завгодно, навіть мило, і воно буде милитися. Тому Дід Мороз приносить Чарівні фар­би найдобрішому з усіх найдобріших дітей. І це зрозуміло . Якщо такі фарби потраплять у руки до зло­го хлопчика або злої дівчинки, вони можуть скоїти багато лиха. Прималюють людині другий ніс ­і буде людина двоноса. Намалюють собаці роги, курці - вуса, а кішці - горб, і буде собака ­рогатою, курка - вусатою, а кіш­ка - горбатою.

Тому Дід Мороз дуже довго перевіряє дітей, а потім уже виби­рає, кому із них подарувати чарівні фарби.

            Цього разу дід Мороз подару­вав їх одному дуже доброму хлоп­чику. Найдобрішому із найдоб­ріших. Хлопчик дуже зрадів фарбам і відразу ж узявся малювати. Ма­лював для інших. Тому що він був найдобрішим із найдобріших хлопчиків. Він намалював бабусі теплу хустку, мамі - святкову сукню, а батькові - мисливську рушницю. Сліпому дідусеві хлопчик намалював очі, а своїм товаришам - велику-превелику школу .

Він малював, не розгинаючись, увесь день і весь вечір . Він ма­лював і на другий, і на третій, і на четвертий день . Він малював, ба­жаючи людям добра. Малював до того часу, поки не закінчилися фарби. Але ніхто не міг скористатися намальованим. Хустка для бабусі була схожа на ганчірку для миття підлоги, а сукня, намальована для матері, виявилася такою кособо­кою, яскравою і мішкуватою, що вона її не захотіла навіть приміряти. Рушниця нічим не відрізнялася від палиці. Очі для сліпого на­гадували дві голубі плями, та він і не міг ними бачити. А школа, ­яку дуже ретельно малював хлоп­чик, вийшла такою потворною, що діти до неї боялися й близько підходити.

    На вулиці з'явилися дерева, схожі на мітли. З'явилися коні з ногами із дроту, машини з кри­вими колесами, будинки з пада­ючими стінами, дахами набакир, шуби і пальта, у яких один рукав був коротший від іншого . З'яви­лися тисячі речей, якими не мож­на було скористатися. І люди злякалися:

- Як ти міг створити стільки зла, найдобріший з усіх найдобрі­ших хлопчиків?!

І хлопчик заплакав. йому за­хотілося зробити людей щасливи­ми! Але він не вмів малювати і тільки дарма використав фарби.

      Хлопчик плакав так голосно, що його почув найдобріший з усіх найдобріших дідусів – Дід Мороз. Почув і повернувся до нього, і поклав перед хлопчиком нову коробку з фарбами:

- Тільки це, мій друже, зви­чайні фарби. Але вони можуть теж стати чарівними, якщо ти цього захочеш.

  Так сказав дід Мороз і зник.

   А хлопчик замислився: як же зробити, щоб звичайні фарби стали чарівними і щоб вони радували людей, а не приносили їм нещас­тя? Він дістав пензля і почав ма­лювати.

    Хлопчик малював, не розгина­ючись, весь день і увесь вечір. Він малював і на другий, і на третій, і на четвертий день. Малював доти, доки не закінчилися фарби. Тоді він попросив нові.

    Минув рік . Минуло два роки . Минуло багато-багато років. Хлопчик став дорослим, але, як і раніше, не розлучався з фарбами. Очі його стали зіркими, руки ­умілими, і тепер на його малюн­ках замість кривих будинків із па­даючими стінами красувалися ви­сокі, світлі будівлі, а замість су­конь, схожих на мішки, - яскра­вий, святковий одяг. Хлопчик не помітив, як став справжнім художником. Він ма­лював усе, що було навкруги, і те, чого ще ніхто ніколи не бачив: літаки, схожі на величезні стріли, і кораблі, схожі на літаки, повітряні мости і палаци зі скла.

Люди зі здивуванням дивили­ся на його малюнки, але ніхто не лякався. Навпаки, всі раділи й за­хоплювались.

- Які чудові картини! Які чарівні фарби! – говорили вони, хоч фарби були звичайнісінькі.

    Картини і справді були такі гарні, що людям захотілося їх оживити. І ось настали щасливі дні, коли намальоване на папері стало переходити в життя: і палаци зі скла, і повітряні мости, і крилаті кораблі…

   Так трапляється на білому світі. Так трапляється не тільки з фарбами, а й зі звичайною сокирою чи швейною голкою, і навіть з простою глиною. Так трапляється з усім, до чого доторкнуться руки найбільшого з найбільших чарівників – руки працелюбної, наполегливої людини.

 

3. Конкурсна програма змагань.

Конкурс 1 «Вислів про мистецтво»

 З набору слів треба скласти відомий вислів Оскара Уайльда про мистецтво. Яка команда справиться першою, та й переможе в цьому конкурсі.

 Мистецтво — саме життя, і воно безсмертне.

       Конкурс 2. «Відгадай, що в торбинці»

- Діти, у вас удома у всіх є кольоровий телевізор. А хто бачив чорно – білий? Який цікавіше дивитися?

( Відповіді учнів. )

- А тепер уявіть собі, що всі кольори зникли з навколишнього світу і ми бачимо його тільки сіро – білим. Яка одноманітна, похмура і незвична картина виходить! Виявляється, дуже багато в нашому житті означає колір!

Маки червоні. Жовтий пісок.

Зблиснув на гілці зелений листок.

Жук фіолетовий гріє боки.

Синя хлюпоче ріка в береги.

Жовтогаряча кора у сосни.

Очі блакитні в шпака навесні.

      -Будь-який предмет має свій колір. Деякі об’єкти ми впізнаємо тільки завдяки кольору.

На планшеті малюнок – три однакові кола. У трикотажній торбинці – три круглі предмети (яблуко, апельсин, помідор). Визначити на дотик, що це за предмети і що намальовано на аркуші паперу.

(Орієнтовані відповіді: яблуко, м’ячик, апельсин, маленька динька, помідор, грейпфрут.)

     Підводячи підсумки, учитель або помічник учителя демонструє предмети , виймаючи їх із торбинки, і відкриває на малюнку верхні кружальця, під якими намальовані кольором ці ж предмети. Яка команда найточніше вгадала предмети у торбинці, та й перемогла.

Висновок: три однакові за формою і розміром об’єкти можна, завдяки кольору, «перетворити» на оранжевий апельсин червоний помідор чи зелене яблуко.

Конкурс 3. «Намалюй веселку»

 -Через колір ми пізнаємо природу, що нас оточує. Завдяки йому ми знаємо, чи доспіли ягоди, або що вже настала осінь, тому що зелене листя дерев пожовкло і почервоніло. У різний час доби залежно від кольору сонця змінюються відтінки неба, землі, води, дерев. Ранок – у блакитному серпанку, в світлих і ніжних тонах; день наповнюється різноманітністю соковитих, яскравих фарб; захід сонця забарвлює природу в пурпурові, малинові, оранжеві фарби; ніч приносить темні, сині, фіолетові, сірі, чорні кольори.

(Демонструються репродукції картин: В. Непийпиво «Ранкові хліба», О. Бородай «Спалене листя», В. Чаус «вулиця Бродстейрса», П. Волик «Літня ніч».)

- Що ж таке колір? Яка його природа? Чому одні предмети сині, інші – червоні, а треті – зелені? Щоб відповісти на це запитання, відгадайте загадку:

Що у світі най світліше,

Наймиліше, найтепліше?

Все від нього навкруги

Набирається снаги.

Тільки ранок на стає,

Виглянь у віконце!

Всім воно життя дає,

Променисте… (Сонце.)

      Виявляється, всьому причиною є сонце, його промені, які освітлюють усе на своєму шляху. У темряві ми не бачимо ніяких кольорів. Наше око розрізняє тільки силуети предметів.

Які ж кольори нас оточують?  Усі кольори діляться на дві групи: ахроматичні – чорний, білий, усі сірі; та хроматичні – всі кольорові.

     Англійський фізик Ньютон зробив відкриття: сонячні промені, переломлюючись у краплях дощу, перетворюються на веселку. Учений розклав білий колір на сім кольорів спектра.

    Отже, наступне завдання: по одному учаснику від команди малюють веселку на окремих аркушах паперу. Мета завдання – перевірити знання учнів.

- Як підтвердження правильності результатів, розглянемо кольори, які ви використали:

Це – червоний, жар неначе.

Це – оранжевий, гарячий.

Жовтий – як пшениця в полі.

Мов трава – зелений колір.

Голубий – як у краплині.

А наступний колір – синій.

Синій колір – ніби річка,

Фіолетовий – як нічка.

Конкурс 4. «Склади палітру пір року»

- Багатокольоровість живої природи по-своєму радує нас у всі пори року. Кожній порі року відповідає певна палітра фарб, що поєднується одна з одною.

Хто вона, ота красуня в золотім намисті,

Що без пензля і без барв скрізь малює листя…( Осінь. )

     Згадайте картини  природу, відтворені українськими поетами в чудових віршах. Подумайте, які фарби ви будете використовувати, створюючи ілюстрації до поетичних рядків, наприклад, таких:

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: - Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: - Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси – як вино.

Ворони п’ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно.

     Отже, наступне завдання  «Склади палітру пір року»

Представники кожної команди почергово пропонують свої вірші про одну із пір року. Суперники повинні підібрати різнокольорові кружальця і заповнити ромб відповідно їх пори року.

Весна – ніжно-зелені, блакитні, жовті.

Літо – всі яскраві, мальовничі кольори й відтінки.

Осінь – соковиті жовто-червоно-оранжеві (теплі).

Зима – блакитні, білі, сині, фіолетові (холодні).

Завдання для глядачів від хлопців-олівців. Загадки.

Він для фарби — незамінний,

Бо художник він відмінний.

Розфарбує все, як треба,

І малюнок є вже в тебе.

(Пензлик)

Білий-білий, наче сніг,

Рук нема, немає ніг,

Не людина і не звір,

А зовуть його... (Папір)

 Гарно лінії виводить,

По папері легко ходить,

Він художник-молодець,

Чудодійний... (Олівець)

 Постирає все, що бачить,

Це не іграшка, не м 'ячик,

Опусти ти руку в сумку

Та дістань з долоні... (Гумку)

Всі веселі та яскраві,

Наче пави, величаві,

Порахуєм: раз, два, три,

Всі ми бачим кольори.

Кольорів в нас є багато,

Годі їх порахувати,

Як за руки всі візьмуться,

Як тоді вони назвуться?

(Спектр)

Він не плаче, не гарчить,

Лиш малює та мовчить.

(Олівець)

Ми на вернісаж прийшли,

Щось цікаве там знайшли,

То не птах і не людина,

А зовуть її... (Картина)

Розглядаємо картини,

Ось дівчина біля тину,

Портрет, пейзаж, а разом все це

Називається... (Мистецтво)

Конкурс 5. «Склади натюрморт»

- Теплу і холодну кольорову гаму художники використовують не тільки при зображенні картин про природу (пейзажах), а й інших жанрах живопису.

Наприклад, створюючи натюрморт і використовуючи при цьому відповідну кольорову гаму, художник формою, кольором передає красу звичайнісіньких речей.

Отже, наступне завдання : із запропонованих предметів побуту і різнокольорових драпіровок обрати та скласти натюрморт у теплій кольоровій гамі. (перший учасник) і холодній (другий учасник).

 Після проведення цього конкурсу, надається слово журі, яке робить попередні підсумки після виконання учасниками  чотирьох завдань.

Музична пауза. Щоб і учасники змагань, і глядачі відпочили, для всіх лунає пісня нашого земляка О.Білаша «Два кольори» у виконанні учня гімназії Верменича Віталія.

Конкурс 6. «Колір і почуття»

   Колір може не тільки радувати, а й викликати тривогу, почуття печалі чи смутку. Іншими словами, колір впливає на наші емоції. Одні кольори заспокоюють нервову систему, інші, навпаки, подразнюють. Заспокійливо діють зелений, блакитний, синій, а збуджують – пурпуровий, червоний, оранжевий, жовтий кольори. Людина, що потребує фізичного відпочинку, емоційного спокою, інстинктивно вибирає темні тони. Якщо ж організм потребує віддачі енергії, людина обирає яскраві, світлі тони.

- А тепер дайте відповіді на запитання:

- Які бувають свята? Як вбираються на них люди?

- Як одягнені наречена і наречений на весіллі?

(Відповіді учнів.)

- Отже, традиційно білий колір вважають символом чистоти, чорний – колір горя, смутку, печалі, смерті. Для українських народних вишивок найбільше характерне поєднання червоного і чорного кольорів, як співається в пісні нашого земляка О.Білаша «Два кольори»: «Червоне – то любов, а чорне – то журба».

Є різні кольори на цьому світі,

Є колір жаху, колір заздрості, нудьги.

Є ніжні кольори, як світлий вітер,

Є колір волі й висоти.

Є колір і кохання, і турботи,

І сонця, і повітря, і землі,

У всього колір свій…

    У багатьох людей кольори асоціюються з різними речами: з містами, буквами, звуками тощо. А яким кольором чи поєднанням кольорів ви уявляєте зло, добро, радість, ненависть, ласку, печаль? Яким кольором можна уявити звуки музики?

     Отже наступне завдання «Колір і почуття»

Виконують по два  учасники від команди. Витягнувши наосліп аркуш паперу із написами почуттів людини (зло, добро, радість, ненависть), вони повинні за 1 хвилину на великих аркушах, без олівця, за допомогою фарб та пензля намалювати картину, яка виникне в уяві і асоціюється у дітей з цим словом-назвою почуття. Особливу увагу звернути на кольорове вирішення замислу. Колір повинен передавати почуття. Решта учасників  команди повинна відгадати, яке почуття передане на малюнку. Перемагає та команда, які вдалося справитися з таким завданням.

Конкурс 7. « Хоровод фарб».

        Кожному члену кожної команди команди прикріплюється бейджик з певним кольором . Кожний учень- певний колір.

Учитель – ведучий. Виграє та команда, яка швидше і точніше виконає завдання ведучого: підбігти до ведучого тим кольорам, про які він говорить.

Ведучий.

Починається гра.

Я хотіла б малювати,

Але не знаю, як почати.

Фарби –друзі, де ви?

Діти. Ми тут!

Ведучий. Я візьму три фарби основні,

Ці фарби – не прості,

З них складаються всі інші.

Де ж ці фарби основні?

Учитель слідкує, з якої команди швидше біжить до дошки три основні фарби, - червона, жовта, синя.Молодці.

Ведучий. Якщо червона з жовтою подружаться,

Яка нова фарба утвориться?

Ведіть сюди подружку свою!

Червона і жовта фарби виводять оранжеву фарбу. Журі відзначає, хто це швидше зробив і нараховує команді очко.

Ведучий. Якщо жовта із синьою подружаться,

Яка нова фарба утвориться?

Ведіть сюди свою подружку!

Діти за командою ведучого виконують завдання.

Ведучий. Якщо червона з синьою подружиться,

Яка фарба утвориться?

Ведіть сюди свою подружку!

Молодці.

Теплі фарби!

Дружно за руки взялись,

Нахилились, посміхнулись,

Повернулись, розійшлися.

Холодні фарби!

Дружно за руки взялись,

Нахилились, посміхнулись,

Повернулись, розійшлися.

Ведучий. А тепер кожна команда стане в коло, утворивши кольоровий спектр.

(діти утворюють коло).

Знаємо, хто за ким стоїть?

В хороводі один за одним

Фарба кожна горить.

     Діти під музику водять яскравий хоровод. Журі відзначає команду – переможця, учні якої жодного разу не переплутали правила змішування кольорів, і всі добре знають кольоровий спектр.

4. Музична пауза. Поки журі підводить підсумки змагань, для всіх учасників і глядачів звучить пісня у виконанні Швачки Аліни  «Я рисую на окне мир почти такой, как наш»

5.Підведення підсумків змагань, нагородження переможців.

ЛІТЕРАТУРА

 Юшкіна О. Ігри та вправи до уроків образотворчого мистецтва//Початкова школа. – 2007. - №11. – с. 39-40

Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва – БВПШ – 1999. -№21-22. – с. 44-46

 Шкарєбіна Г. Чарівні фарби. Урок-конкурс//Шкільний світ. – 2007. - №40. – Вкладка – с.9-12